Найближчі свята
16 жовтня
17 жовтня

Святої Ксенії Римлянки

6 лютого пам’ять святої Ксенії Римлянки. Цього дня з іменинами вітають всіх Оксан, бо ім’я Оксана – це зукраїнізований варіант імені Ксенія.

Покровителька усіх нинішніх іменинниць жила у Римі у V столітті, мала ім’я Євсевія і була єдиною дочкою заможного сенатора. Батько заручив її з багатим хлопцем. Проте Євсевія відчувала покликання до самотнього життя в монастирі, хоча нікому про це не казала. Батьки тим часом готувались до весілля. Перед самим вінчанням дівчина наважилася на втечу і про свій намір розповіла двом служницям, яким довіряла. Служниці вирішили втекти разом з Євсевією. Дівчата переодягнулись в чоловічий одяг, сіли на корабель і попливли до Єгипту. Висадились вони на малозаселеному острові Коа, неподалік карійського міста Аликарнаса, знову переодягнулися у жіночий одяг, винайняли маленький будиночок та почали жити монашим життям – у пості, молитві та праці. Євсевія назвала себе Ксенією (з грецької – «чужою», «подорожньою») та просила своїх служниць-подруг ніколи нікому не розповідати, хто вона і звідки. Монахиням було важко без духівника і вони просили помочі в Бога. Одного дня, повертаючись з Єрусалиму, до них завітав у гості отець Павло, ігумен монастиря святого Андрія в місті Миляса (сьогодні це місто Міляс у Туреччині). Побачивши, що свята Ксенія та її подруги не мають духовного проводу, священик забрав їх до Миляси. У цьому місті Ксенія придбала дім недалеко від церкви та зробила з нього монастир. Незабаром ще кілька дівчат захотіли вести чернече життя. Так було засновано новий монастир, який називали Коа. Свята Ксенія була дуже лагідною, мовчазною, тихою, повною любові. Коли отця Павла висвятили на єпископа, він висвятив Ксенію на дияконису, щоб допомагала в храмі та опікувалась жінками. Проте Господь рано покликав цю святу до Себе, і Ксенія відчувала, що має померти. Вона закликала сестер до монастирської церкви, попрощалась з ними, попросила, щоб молились за неї, а ще – щоби залишили її на самоті. Свята довго молилася, і раптом у храмі засяяло ясне світло та полинув приємний запах. Коли монахині зайшли до церкви, то побачили, що ігуменя Ксенія відійшла до Бога. Саме тоді владика Павло з вірними повертався до Миляси з одної урочистості. Люди побачили над монастирем Коа блискучий хрест в осяйному вінку. Єпископ зрозумів з’яву і сказав: «Ігуменя Ксенія вмерла». На похорон святої прийшли багато людей, а ясний блискучий хрест супроводжував їх до місця поховання. При мощах та при гробі святої Ксенії сталося багато чудесних оздоровлень. Невдовзі Господь також покликав до себе і служниць цієї святої. Одна з них перед смертю розповіла таємницю святої про її знатне походження. Свята Ксенія – добрий приклад любові та монашого життя.